Понеділок, 29.04.2024, 06:45
Сайт Денисівської ЗОШ І-ІІ ступенів
|
Меню сайту
Наше опитування
Статистика
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
Історія села Село
Денисівка вперше згадується 1563 р. в скарзі дружини пана Г.Сенюти про
те, що слуги пана С. Ярмолинського з села пограбували велику рогату
худобу, а місцевих селян вигнали з домівок. У XVIII ст. в селі новими
власниками князями Яблоновськими була побудована церква св. Архистратига
Михаїла, яка згоріла від необережної поведінки з вогнем. У 1868 р.
збудовано нову церкву. 1879 р. на кошти місцевого священика і парафіян
був придбаний церковний дзвін вагою 21,5 пуда (майже 344 кг). Він
коштував 470 карбованців. Церква діяла до 1960 p., потім була закрита і
лише у 1999 р. відновила роботу в тому ж приміщенні.
 Поблизу
Денисівки був хутір Липники, де знаходились старовинні вали і рови.
Кажуть, що на місці цього хутора в період середньовіччя було колись
село, яке спалили татари. Загарбники жителів знищили, окрім двох
хлопців: Дениса і Данила. Денис поселився по один берег річки, Данило -
по інший. Зараз річка називається Семенівка, а села - Денисівка і
Данилівка.
Дана легенда не є єдиною, ось ще декілька легенд про село. Легенда про село Зібралися якось три брати: Данило, Денис, Семен і їх сестра Калинка подорожувати. Чи довго вони йшли чи ні ніхто того не знає. Але побачили вони дуже гарну місцину. Долина затишна і росте там чарівна калина, а посеред долини тече річка. Сподобалось тут Калинці. Побудували її тут хату і стала вона хазяйнувати, а ту місцину назвали Калинівкою. Найстарший брат оселився на правому березі річки, а середущий брат на лівому березі. І почали звати села Данилівною і Денисівською, а найменший пішов вниз по течії річки яку сам назвав Семенівною, а село Семеновом. Зелена гора Поблизу села Данилівка височить гора, яку у народі називають «Зеленою». З уст в уста передається легенда про її походження. Було це дуже давно. Жила в селі вродлива, чарівна дівчина. Мала вона неабиякої краси очі. Вони були з зеленкуватим відтінком. Покохала вона хлопця. Та кохання було недовгим. Дізналась дівчина про зраду свого милого. Пішла вона ввечері до верболозу, де зустрічалась з коханим, і закам'яніла. Вранці, прокинувшись, люди побачили незбагненну красу. За селом височіла гора і вся виблискувала зеленим сяйвом під променями сонця. З того й часу гору стали звати «Зеленою». Там, де дівчина йшла і зронила сльози з своїх очей, утворились маленькі джерельця, які перетворились у велике озерце, яке назвали місцеві жителі «Безоднею». До цього часу милує око «Зелена гора». З ранньої весни до пізньої осені вона переливається різнобарв'ям квітів та трав. Ранньою весною вона стає жовтою, це цвіте перстач. Поміж ним з'являються голубі озерця - фіалки. А якою завороженою стає вона в день Івана Купала. Рожевим сяйвом спалахує. Це цвіте чебрець. Його п'янкий аромат заворожує жителів села. А ще розповідають, що біля підніжжя гори був збудований храм. І ось одного разу, під час зсуву пішов під землю. До цього часу старожили говорять, що якщо у тебе добре серце і душа чиста, то, приклавши вухо до землі, почуєш мелодію церковних дзвонів. Джерела у підніжжя гори дарують цілющу воду. Ця вода у спекотний день стає порятунком для тварин і людей.  Підніжжя зеленої гори  Фото зроблене із зеленої гори В далині видніється школа Цілюще джерело
На схід від села Денисівка знаходиться джерело «Свята» у селі Бережинцях Теофіпольського району. Про це джерело є дуже багато різних легенд. Ось одна з них: «Колись біля того місця їхав один багатий чоловік верхи на коні. Його мучила спрага. А на тому місці було маленьке джерело. І він зупинився напитись води. Коли чоловік напився води, то йому видалася Божа Матір. Це було знаком того, що це місце Святе. Після цього чоловік розкопав джерело. Пізніше люди, зібрались і побудували каплицю. З тих пір це джерело називається «Свята». Вода у ньому теж свята, тому кожен, хто проходить або проїжджає повз нього, зупиняється і п'є цілющу воду. Ми пишаємося, що на нашій території є таке місце, куди можна підійти, напитися цілющої життєдайної води і, може, зцілитися від важкої недуги. Люди з різних куточків України приїжджають сюди, набирають собі води, дякують матінці-природі. Щорічно на Водохреща, 19 січня сюди приходять люди з усіх ближніх сіл, щоб поповнити свої запаси води і зцілитися. Ця вода може стояти багато років, не втрачаючи своїх цілющих якостей.  Святе джерело Перший колгосп „Маяк" (Денисівка) був створений у 1918 р. У 1939-1940 pp. колгосп ,.Маяк" був учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки в Москві. 107 вихідців з Денисівки нагороджені орденами та медалями за бойові заслуги під час Другої світової війни. В повоєнний період у селі відновив діяльність колгосп „Маяк", який за площею орної землі був одним із найбільших в Білогірському районі. Після реформування колгоспу „Маяк" 2001 р. за рахунок паїв громадян створено ТОВ „Маяк", що займає площу 2038 гектарів. Тут розвинуті рослинництво і тваринництво. Господарство - одне з найкращих в Білогірському районі. Зараз його очолює депутат районної ради Микола Григорович Луговий, який на цій посаді понад 12 років. Село Денисівка з 1920 р. - центр сільради, розташоване в 10 км від районного центру. Сільраді підпорядковані села Данилівка і Калинівка (створене у 1929-1930 pp. з колишнього хутора). Загальна площа 2600 га, в т.ч орної землі - 1781 га, лісів - 67,4 га, ставків -26 га. Населення - 902 особи (с. Денисівка - 444, Данилівка - 336, Калинівка - 122), з них чоловіків - 434, жінок - 468, школярів - 92. Понад 160 земляків воювали на фронтах Другої світової війни, 52 жителі загинули на війні. В честь їхньої пам'яті на території села Денисівка спорудженно пам'ятник загиблим воїнам, де щорічно проводиться святкування 9 травня.  Місцевий пам'ятник загиблим воїнам |
Пошук
Календар
Архів записів
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||